Читати чи не читати дітям? Це навіть не питання. Це майже як бути чи не бути, існувати чи ні. Але ж зараз так багато можливостей, розваг у дітей. А часто ще батькам просто хочеться вільного часу. І тоді дитина сідає за мультики чи ігри. А батьки поринають у домашні справи, або у інтернет. Звикаючи до такого порядку, дитина не бачить для себе цінності у читанні. Є ж багато цікавіших справ. Багато батьків скаржаться на діток в шкільному віці – читання це каторга. Отже варто починати із наймолодшого віку. Приблизно від 6 місяців, а можна й раніше!»
На мою думку, , коли віртуальний світ захоплює різноманітністю, легкістю спілкування - . Моєму старшому синові скоро 13 років. Наймолодшому майже 3 роки. А посередині ще 2 донечки. Тож певна стратегія вже відпрацьована!
Книги мають бути різними – вірші, казки, історії, енциклопедії. Для найменших діток картинка важливіша за текст! Отже обирайте цікаві яскраві зображення. Маленькі діти люблять не тільки яскраву примітивну картинку, а й малюнки із дрібними деталями. Наші українські художники вже створюють такі ілюстрації! Наприклад, книги видавництв А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА та Видавництво Старого Лева.
Часом маленька дитина не готова концентрувати увагу, тоді я коротко переповідаю суть. Але й найменші готові часом слухати довгі тексти, особливо, коли їм читають дууууже виразно, емоційно. Я цим трошки перебільшую, і діти часом сердяться коли я намагаюсь спростити собі вечірнє читання монотонним голосом. А ще можна читати різними мовами. Старшому сину я читала чотирма мовами. Не можу сказати, що це аж так сильно вплинуло на його навчання мовам. Але, принаймні, іноземні мови даються йому досить легко.
А також казки Мадонни: «Яков и семеро разбойников», «Яблоки мистера Пибоди»
Інтуїтивно мені видається, що якщо давати дитині вибір з найменшого віку, стаючи старшими, діти завжди будуть шукати альтернативи, різні варіанти вирішення будь-якого питання. А отже будуть свідомо робити вибір. Тому я дозволяю вибирати книги своїм діткам.
Часом їх вабить яскрава обкладинка чи цікаві зображення. А часом готові листати енциклопедії, розмірковуючи та вишукуючи нове для себе. А часом навіть старшим, хочеться простої, улюбленої казки.
Настрій дитячий також важить багато. Спробуйте запропонувати щось нове незнайоме підлітку у поганому настрої! Нічого путнього не вийде. Отже, пропонуйте, або просіть самостійно дитину вирішити, що ви будете читати разом.
Або дитина буде читати самостійно. Мені важко пояснити, наприклад, вибір старшого 12-річного сина. Останні книги, які він читав – Ніл Гейман «Никогде» та Марк Леві «Похититель теней».
Моїх малих дітей вражає, що ці книги без ілюстраці. Якщо батьки читають самі, бажано також традиційну книгу. Бо що там у електронному гаджеті – дитина не може побачити, та усвідомити цілісність. А от паперову може погортати. З часом це стає символом, певним життєвим кредо, і спокійно перетворюється у потрібний нам ланцюжок: